ВЗУТТЯ ВІД А ДО Я

ПУЛЕНИ. Частина 2

Але ще дід Річарда II, англійський король Едуард III, який правив Англією з 1327 по 1377 видав указ, що регламентує довжину носіння пуленів для тих, хто мав дохід менше 40 фунтів на рік:

•для князів та принців – 2,5 ступні (75 см);

•для іменитих дворян – 2 ступні (60 см);

•для лицарів – 1,5 ступні (45 см);

• заможних городян – 1 ступня (30 см);

простолюдинів - 0,5 ступні (15 см).

Дворянам потрібно було носити взуття на півтора розміри більше довжини ступні, а баронам – на два. Заповзятливі особи стали носити взуття на три розміри більше необхідного, щоб збільшити довжину гострого носа. Ми досі вживаємо вираз «жити на широку ногу» навіть не уявляючи, що воно взялося від зміни ширини та довжини підошви середньовічних пуленів.

Як ув'язати між собою ці суперечливі факти та відомості – приписування появи пуленів Анні Богемській та указ короля Едуарда III, виданий задовго до появи Анни? Загадка!

За наступною версією взуття почали носити лицарі, щоб підкреслити своє благородне походження та зневагу до грубої фізичної праці. Дещо притягнуто за вуха, вам не здається? Справа в тому, що черевики лицарів на вигляд і по формі справді нагадували пулени. На цьому подібність закінчувалася, бо це були не прості чоботи, а латні, і вони називалися саботіни. І навіщо лицарям займатися фізичною працею? Їхнім єдиним заняттям (воно ж фізична праця) були війни, битви, хрестові походи та інші дії на терені військової слави.

Тож залишимо безглузді вигадки недобросовісних авторів численних статей на тему пуленів і повернемося до нашого дослідження про появу пуленів у житті та у світі моди. У XII столітті відбулися величезні зміни у кравецькому та шевському ремеслі. Крім появи спеціалізації, з'явився складний крій та металева голка, яка дала можливість зшивати дрібні деталі.

Форма підошви пуленів найчастіше була асиметричною, в ній переважало прагнення до витягнутого трикутника, що надавало середньовічному взуттю небачену досі гострість і динамічність. Якщо уважно розглянути схему зміни конфігурації середньовічного взуття періоду ранньої готики (1124-1307гг.), високої готики (1307-1399гг.) і пізньої готики (1399-1485гг.), то відразу можна побачити перехід від візантійських форм до європейських готичних.

Для виготовлення пуленів найчастіше використовували чорне або червоне з пурпурним відтінком шевро. Для вироблення шкіри використовувалася кора сумаха, рецепт тримався в секреті, тому нині повністю втрачений. Пулени прикрашали просічками, декоративним орнаментом, тисненням.

Довжина пуленів була різною, у деяких пар вона досягала 80-90 см. Король Франції Філіп IV Красивий (1268-1314гг.) навіть видав указ, що дозволяє принцам королівської крові носити пулени будь-якої довжини і із загнутим нагору носом. Крім того, чепуруни прикріплювали на носок дзвіночок або брязкальце, що сповіщало про наближення модника, декорували взуття ланцюжками або стрічками. Найчастіше довжина носа взуття була така велика, що його доводилося прикріплювати до щиколотки або гомілки за допомогою ланцюжка.

Однак у 1368 Париж, єдине з усіх міст, протестував проти пуленів, заборонивши не тільки їх виробництво, а й носіння.

Деякі історики вважають, що однією з причин виникнення пуленів було існування фалічного культу, що процвітав на той час у Європі. Пілігримів, які проповідували цей культ, можна було зустріти у багатьох великих європейських містах. На вулицях цих міст стояли молоді люди, зухвало похитуючи довгими носами своїх черевиків, тим самим натякаючи на всілякі непристойності, і бентеживши молодих дівчат.

Церковники ополчилися проти носіння пуленів, називаючи це взуття «кігтем Сатани». Під тиском церкви англійський парламент в 1463 був змушений прийняти заборонний закон, частково через хтиві конотації, які несли в собі все довші носи взуття. Закон обмежував різноманітність своєрідної та досить пікантної моди, прирівнявши носіння її до публічної непристойності: «Жоден з лордів, лицарів, зброєносців та інших, шанованих в англійському суспільстві людей, не повинен носити взуття з носами довжиною понад 2 дюйми». Ще б священнослужителям не хвилюватися і обурюватися! Адже спритні молоді придворні на урочистому обіді довгими носами своїх туфель могли довести до оргазму даму, що сидить навпроти.

У XV столітті пулени стали виготовляти не тільки зі шкіри, а з дорогоцінних тканин – шовку, оксамиту, декорувати стрічками, металевими цвяшками, декоративним рядком, виконаним шовковими нитками. Збоку було зроблено шнурівку для зручності вдягання. Язичок та задник взуття стали високими. Вони могли бути жорсткими, а могли відгинатися вперед і назад.

Якщо в попередні періоди часу пулени виготовлялися на тонкій м'якій підошві або взагалі без неї, то у XV столітті підошва стала товстою, іноді багатошаровою, з'явився невеликий підбор.

У 1477 році в битві при Нансі загинув Карл Сміливий. Ця битва стала знаком кінця середньовіччя, символом відходу феодального ладу, середньовічного лицарства, а разом з ними і середньовічного одягу, і взуття.

Але ... минуло трохи більше п'ятисот років, і гостроноса мода повернулася. 2000 роки ознаменувалися модою на довгоносе взуття. По ній божеволіли і чоловіки, і жінки. Звичайно, носів завдовжки 70 см не було, але 15-20 см були!

Як відомо, мода циклічна. З жахом чекаю на її повернення, бо це не взуття, а страхіття…