ПЛОСКОСТОПІЯ У ДОРОСЛИХ: ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ, МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ ТА ПРОФІЛАКТИКА

Стопа людини – найскладніша структура, яка за своїми функціональними особливостями та анатомічною структурою є своєрідною вершиною еволюції, якщо, звичайно, вірити працям незабутнього Чарльза Дарвіна.

         При ходьбі стопа людини виконує дві функції. забезпечує опору та амортизує поштовхи. Тому в процесі формування прямоходіння, стопа придбала складну аркову (або склепінчасту) будову. При розвитку плоскостопості функція, що амортизує, втрачається, що з часом призводить до серйозних наслідків.

         Завдяки склепінчастій формі стопи опора при русі припадає тільки на кістку п'яти ззаду і на основу 1 і 5 пальця спереду. Таким чином формуються поздовжній (вздовж внутрішнього краю) та поперечний (вздовж основи пальців) склепіння стопи. Така будова стопи забезпечує рівномірне навантаження на суглоби та хребет, особливо при ходьбі по нерівній поверхні. З розвитком плоскостопості стопа поступово деформується та сплощується. Плоскостопість – небезпечне захворювання, т.к. у міру розвитку воно спричиняє хвороби суглобів і хребта.

Розрізняють такі види плоскостопості:

• поперечне – згладжене поперечне склепіння стопи, стопа стає широкою (зустрічається, в основному, у дорослих);
• подовжнє – висота склепіння стопи зменшується, стопа стає довшою (зустрічається частіше у дітей та підлітків);
• комбіноване – одночасно мають місце два види деформації стопи.

Крім цього є такі види плоскостопості, як:

• вроджене – пов'язане з аномаліями у розвитку скелета, зустрічається досить рідко;
• придбане – виникає внаслідок впливу захворювань або зовнішніх факторів;
• травматичне – формується після травм стопи (переломи, розриви зв'язок та сухожилля)
• паралітичне – з'являється після паралічу м'язів стопи та гомілки;
• рахітичне – виникає внаслідок захворювання на рахіт, коли кістки розм'якшуються, і під дією навантаження стопа деформується;
• статичний – розвивається внаслідок великих навантажень на стопу. Як правило, найчастіше спостерігається у жінок.

Причини виникнення плоскостопості.

Розрізняють внутрішні та зовнішні причини плоскостопості. До внутрішніх причин належать:

1. супутні захворювання, особливо ревматоїдний артрит, який викликає запалення зв'язок, хрящів, і зв'язок, які підтримують стопу. Артрит не тільки викликає біль, а й деформує стопу.
2. травми, які змінюють м'язовий тонус зв'язок. Їхні розриви та інші пошкодження роблять стопу сплощеною, малорухливою та млявою, особливо якщо травма припадає на середину стопи (суглоб Лісфранка), а також переломи та вивихи стопи мають таку саму дію.
3. генетична схильність.

До зовнішніх факторів відносяться:

1. тривале фізичне навантаження на гомілковостоп як витрати обраної професії.
2. ожиріння, гормональний збій, вагітність (внаслідок чого зміщується центр тяжкості), носіння тяжкості.
3. неправильно підібране взуття. Або дуже пласка підошва, або взуття на високому підборі викликають порушення динаміки тіла і перенапруга м'язів стопи. А також носіння тісного взуття та взуття з вузьким носом.
4. недостатня фізична активність, гіподинамія, вимушене довге стояння на ногах.
5. вікові зміни в тонусі м'язів.

Всі перелічені вище фактори можна скоригувати, змінивши спосіб життя. Необхідно дбати про своє здоров'я, і ​​особливо про здоров'я ніг, дотримуючись гігієни ретельного підбору взуття.

Ознаки та ступені плоскостопості

>

Поперечна плоскостопість характеризується такими симптомами: біль у литкових м'язах і стопах; вальгусна деформація стопи; потовщення окістя в області головки 1 плеснової кістки (шишка біля основи великого пальця); утворення натоптишів та глибоких мозолів; судоми м'язів; поява набряків; взуття звичного розміру стає тісним.

Для поздовжнього плоскостопості характерні наступні симптоми: швидка стомлюваність ніг, неможливість тривалої ходи; набряки ніг, особливо увечері; зміна ходи; розворот стопи та п'яти назовні з утворенням так званої плоско-вальгусної стопи.

Діагностика плоскостопості

Типовим методом діагностики плоскостопості є плантографія, тобто. одержання графічного відбитка стопи на спеціальному апараті. Відбиток робиться після ретельного візуального огляду, пальпування проблемної стопи та збору анамнезу лікарем-ортопедом. Важливим моментом є також вимірювання зовнішніх параметрів стопи для обчислення поздовжнього та поперечного індексу склепіння.

Лікування плоскостопості

Методи консервативного лікування, описані нижче, відносяться тільки до плоскостопості I ступеня, поперечна плоскостопість II і III ступеня лікується тільки хірургічним шляхом.

Отже, лікувальна фізкультура, масаж, теплі ванни для стоп; ходьба навшпиньки; ходьба з опорою на зовнішній бік стоп; застосування ортопедичних устілок, устілок-супінаторів та спеціального ортопедичного взуття.

>

Останній пункт має особливо важливе значення, тому розглянемо його докладніше! В ортопедичному взутті є спеціальні устілки, які забезпечують правильне функціональне положення стопи при ходьбі, а підошва має відмінні ударопоглинаючі властивості. Завдяки таким особливостям взуття запобігає втомі стоп з одночасним зменшенням навантаження на них; запобігається деформації стоп та суглобів; покращуються амортизаційні функції стопи, знижується навантаження на хребет. Використання індивідуальних ортопедичних устілок дає максимальний терапевтичний рецепт. Такі устілки можуть бути оснащені додатковими елементами (наприклад пронаторами) і враховують всі індивідуальні особливості будови.

Профілактика розвитку плоскостопості

З метою запобігання розвитку плоскостопості слід дотримуватися кількох простих рекомендацій: контролювати масу тіла; частіше ходити босоніж поверхнями з різною структурою – траві, гальці, піску тощо; уникати носіння тісного вузького взуття та взуття на високих підборах; у період вагітності використовувати ортопедичні устілки; вибирати взуття з м'якої шкіри на гнучкій підошві.